Українська Хартія Вільної Людини

      На уроці історії України під керівництвом Г.В.Коцебейчук гімназисти           5-А класу вкотре обговорили основний зміст Української Хартії вільної людини.

     1 грудня 2012 року в Києві група ініціативних, авторитетних, відомих своєю громадянською позицією в українському суспільстві людей у складі: В’ячеслава Брюховецького, Мирослава Мариновича, Богдана Гаврилишина, Мирослава Поповича, Семена Глузмана, Євгена Сверстюка, Володимира Горбуліна, Вадима Скуратівського, кардинала Любомира Гузара, Ігора Юхновського, Івана Дзюби (багатьох з них вже немає в живих) уклали Українську Хартію вільної людини, щоб висловити те, якими вони бачать життєві орієнтири для нашого суспільства, і водночас дати поштовх до об’єднання всіх людей, які хочуть доброго й гідного життя в Україні і навколо неї.

     Ця Хартія містить три основні тези та десять принципів, здійснення яких потребує багатьох великих особистих і колективних зусиль. А для цього потрібен діалог між усіма, хто хоче добра нашому народові і його державі. Нам потрібні зміни.

     Один з авторів Української Хартії вільної людини, поважний член ініціативної групи «Першого грудня» Євген Сверстюк зазначив, що «… хартії завжди є провісниками приходу нових часів й розриву з минулим. Ми повинні  повернутися до традиційних українських цінностей: любові та служіння заради спільної справи».

     Кінцевою метою застосування хартії члени «Першого грудня» вбачають життя «вільної людини у вільній країні».

    «Ми повинні зрозуміти, що таке свобода, усвідомити її важливість й почати шукати шляхи набуття свободи духу», - сказав Блаженнійший Любомир Гузар.

Укладачі Хартії пропонують 10 орієнтирів – напрямів, у яких слід працювати кожному українцеві, аби жити як «вільна людина у вільній країні»:

 «Бути вільною людиною»,

«Бути українцем»,

«Бути активним громадянином»,

«Любити»,

«Мислити»,

«Бути господарем»,

«Бути лідером»,

«Бути відкритим суспільством» ,

«Бути успішною державою»,

«Бути учасником демократичної спільноти народів».