На уроці історії України під керівництвом Г.В.Коцебейчук гімназисти 5-А класу вкотре обговорили основний зміст Української Хартії вільної людини.
1 грудня
2012 року в Києві група ініціативних, авторитетних, відомих своєю громадянською
позицією в українському суспільстві людей у складі: В’ячеслава Брюховецького,
Мирослава Мариновича, Богдана Гаврилишина, Мирослава Поповича, Семена Глузмана,
Євгена Сверстюка, Володимира Горбуліна, Вадима Скуратівського, кардинала
Любомира Гузара, Ігора Юхновського, Івана Дзюби (багатьох з них вже немає в
живих) уклали Українську Хартію
вільної людини, щоб висловити те, якими вони бачать життєві орієнтири для
нашого суспільства, і водночас дати поштовх до об’єднання всіх людей, які
хочуть доброго й гідного життя в Україні і навколо неї.
Ця Хартія містить три основні тези та
десять принципів, здійснення яких потребує багатьох великих особистих і
колективних зусиль. А для цього потрібен діалог між усіма, хто хоче добра
нашому народові і його державі. Нам потрібні зміни.
Один з авторів Української Хартії вільної
людини, поважний член ініціативної групи «Першого грудня» Євген Сверстюк
зазначив, що «… хартії завжди є провісниками приходу нових часів й розриву з
минулим. Ми повинні повернутися до традиційних українських
цінностей: любові та служіння заради спільної справи».
Кінцевою
метою застосування хартії члени «Першого грудня» вбачають життя «вільної людини
у вільній країні».
«Ми повинні зрозуміти, що таке свобода,
усвідомити її важливість й почати шукати шляхи набуття свободи духу», - сказав Блаженнійший
Любомир Гузар.
Укладачі Хартії пропонують 10 орієнтирів – напрямів, у
яких слід працювати кожному українцеві, аби жити як «вільна людина у вільній
країні»:
«Бути вільною
людиною»,
«Бути українцем»,
«Бути активним громадянином»,
«Любити»,
«Мислити»,
«Бути господарем»,
«Бути лідером»,
«Бути відкритим суспільством» ,
«Бути успішною державою»,
«Бути учасником демократичної спільноти народів».
